27 грудня 2019 року у Верховній Раді України зареєстрували проєкт Закону «Про медіа» (№2693). Його ініціаторами є 11 нардепів «Слуги народу»: Олександр Ткаченко, Микита Потураєв, Євгенія Кравчук, Ірина Констанкевич, ОлексанрКабанов, Андрій Боблях, Лизавета Богуцька, Тетяна Рябуха, Павло Сушко, Дмитро Налєтов, Тетяна Циба.

У самому документі сказано, що він «спрямований на забезпечення реалізації права на свободу вираження поглядів, права на отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації, забезпечення плюралізму думок і вільного поширення інформації, на захист національних інтересів України та прав користувачів медіасервісів, регулювання діяльності у сфері медіа відповідно до принципів прозорості, справедливості та неупередженості, стимулювання конкурентного середовища, рівноправності та незалежності медіа». По суті ж – це документ, покликаний регулювати усі типи медіа.

Законопроєктом займалося чимало експертів, однак майже одразу він викликав жваву дискусію в медіаспільності, в т.ч. заклики до його доопрацювання. Профільні медійні організації зробили детальний аналіз законопроєкту та напрацювали спільні пропозиції до нього. Крім того, свої рекомендації надали експерти Ради Європи, які також активно спостерігають за процесом.

На розгляд парламенту законопроєкт мають винести у вересні 2020-го.

Наскільки документ необхідний українській медійній спільноті, які питання він вирішить та чи підтримають його нардепи? Про це ми спитали медіаекспертів та народних депутатів України.

Микола Княжицький, народний депутат України IX скликання, член партії «Європейська Солідарність». Голова підкомітету з питань культурної політики Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.

На Вашу думку, чи потрібне упорядкування законодавства, що регулює медіасферу?

Чинне медійне законодавство України давно морально застаріло. Для прикладу, сьогодні в якості засобів масової інформації закон визнає лише друковані ЗМІ, телебачення та радіомовлення, але нічого не каже, наприклад, про онлайн-ЗМІ, які зараз є більш поширені за традиційні газети. А раз так, то всі державні гарантії, встановлені для засобів масової інформації та журналістів, у випадку з інформаційними сайтами можуть бути поставлені під сумнів.

Додатковим аргументом для реформи медійного законодавства є вимоги Угоди про асоціацію, які встановили для України строк для зближення національного законодавства з європейськими Директивами. І якщо ми поважаємо свої зобов’язання перед ЄС, і хочемо щоб ЄС так само ставилось до своїх зобов’язань перед Україною, то у нас не може бути дискусії щодо необхідності зміни медійного законодавства.

–  Чи оновлений законопроєкт «Про медіа» може стати такою відповіддю на потреби галузі?

Оновлений законопроєкт є набагато кращим за всі попередні спроби запровадження законодавчої реформи в сфері медіа. По-перше, він передбачає повноцінну адаптацію Директиви ЄС про аудіовізуальні медіапослуги. Тобто цим законопроектом ми не лише виконуємо свої зобов’язання перед ЄС з Угоди про асоціацію, але й стрибком переходимо з діючого регулювання, базис якого закладений ще в 90-х роках минулого сторіччя, до сучасних європейських моделей взаємодії держави і ЗМІ.

Тому, очевидно, зареєстрований проєкт Закону про медіа, як первісний, так і альтернативний, є якісною основою для підготовки до другого читання збалансованого, сучасного закону, здатного впоратись з усіма викликами, з якими стикаються медіа сьогодні.

Як ви вважаєте, які переваги і недоліки наявного законопроєкту «Про медіа»?

Наразі на розгляді Верховної Ради два проєкти Закону про медіа. Один з них (2693-Д) поданий депутатами фракції «Слуга народу», інший, альтернативний (2693-2), розроблений депутатами від «Європейської солідарності».

Головна претензія до 2693-Д в тому, що він не повинен втручатись в політичні питання, а мав би стати якісним, галузевим законом. Зокрема, ми не можемо погодитись зі зміною підходу до формування і використання Переліку осіб, які становлять загрозу нацбезпеці, до питань застосування санкцій за порушення законодавства про мову тощо.

Також до недоліків законопроєкту можна віднести надто широке коло онлайн медіа, на яких поширюватиметься закон, відсутність чіткої, збалансованої та вільної від політичного свавілля процедури анулювання ліцензій/ заборони поширення медіа, можливість застосування санкцій незалежно від наявності вини тощо. Саме через них і був зареєстрований альтернативний законопроєкт, який ці питання регулював інакше.

З іншого боку, в законі є багато позитивних речей, такі як більш демократичний характер формування складу Нацради, більш чітко і вичерпно визначені її повноваження, створення запобіжників для більшої незалежності регулятора, зменшення паперового обігу документів.

Є багато нарікань, чому закон взагалі має регулювати онлайн ЗМІ. Але, по-перше, це вимога Директиви ЄС про аудіовізуальні медіапослуги, і ми не можемо від неї відійти. По-друге, ми часто бачимо суперечливі вимоги, коли з одного боку вимагають припинити поширення в Україні сепаратистських сайтів типу «Русская весна», але з іншого «не чіпати інтернет взагалі». Очевидно, закон має визначати універсальні правила, які б однаково застосовувались до всіх, і визначали однакові правові наслідки. І задача депутатів спільно з ринком підготувати до другого читання законопроєкт в тому вигляді, який би і забезпечував належний рівень свободи слова, але одночасно допомагав боротись з гібридною агресією в інформаційній сфері.

Якщо завтра відбудеться голосування в сесійній залі законопроєкту «Про медіа», чи отримає він підтримку більшості?

Тут багато залежить як від якості законопроєкту, який буде підготовлений до голосування, так і до позиції Президента України, чия фракція становить більшість в сесійній залі. Але сподіваюсь, профільному комітету вдасться підготувати до другого читання дійсно якісний закон, який буде відповідати всім сучасним викликам, з якими стикаються українські медіа, забезпечуватиме свободу слова та узгоджуватиметься з міжнародними зобов’язаннями України. В такому разі законопроєкт матиме всі шанси бути прийнятим як закон.

Тетяна Циба, народна депутатка України IX скликання, членкиня партії «Слуга народу». Голова підкомітету з питань права громадян на інформацію КомітетуВерховної Ради України з питань свободи слова

– На Вашу думку, чи потрібне упорядкування законодавства, що регулює медіасферу?
 Питання регулювання медіасфери в Україні вже давно перезріло. Адже медіа досі регулюються законодавством, створеним у «домережеву епоху» і, відповідно, не дають відповіді на сучасні виклики. Найяскравіший приклад – онлайн-медіа. Попри їхню популярність і навіть, можна сказати, лідерство з охоплення, їх досі не існує в законодавчому полі. А відтак, з одного боку, журналісти, які в них працюють, де-юре мають менший захист своєї професійної діяльності порівняно з журналістами традиційних ЗМІ. А з іншого боку, такі «неіснуючі медіа» теоретично не повинні дотримуватися якихось журналістських стандартів. І цим, насправді, багато хто користується.
 
 – Чи оновлений законопроєкт «Про медіа» може стати такою відповіддю на потреби галузі?
 Впевнена, що всі питання він не вирішить, але багато важливих речей упорядкує.
 
 – Як ви вважаєте, які переваги і недоліки наявного законопроєкту «Про медіа»?
 
 Серед переваг – намагання створити зрозумілі, справедливі й простіші правила роботи на медійному ринку в Україні для всіх. Наприклад, запровадження електронного документообігу, спрощення процедури взаємодії з регулятором, відмова від обов’язкової «статистичної» звітності.
 
 Новий закон про медіа спрощує отримання дозвільних документів для здійснення діяльності у медійній сфері. Держава ліцензуватиме лише радійні частоти, а всі інші медіа переходять на спрощену процедуру реєстрації. Ліцензійний збір ще й суттєво зменшується, у десятки разів. Позитивним є запровадження мовлення громад. Для мене також важливим є спроба ввести відповідальність за використання в медіа мови ворожнечі, убезпечення від маніпуляцій. Розумію, що саме ці питання найлегше протрактувати як завгодно. Бо якому ж маніпулятору сподобається, що його хочуть карати за таке. Та це важливо для виживання держави, особливо в умовах гібридної війни.

З недоліків вважаю, що потрібно ще допрацювати питання з регіональними друкованими медіа. Вони далеко не ідеальні, але ми мусимо захистити кращі з них.
 
 – Якщо завтра відбудеться голосування в сесійній залі законопроєкту «Про медіа», чи отримає він підтримку більшості?
 
 Я на це сподіваюся.

Олександр Федієнко, народний депутат України IX скликання, член партії «Слуга народу». Заступник голови Комітету, голова підкомітету цифрової інфраструктури, електронних комунікацій та смарт-інфраструктури Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації

– На Вашу думку, чи потрібне упорядкування законодавства, що регулює медіасферу?

Відомо, що діючий закон про телебачення та радіомовлення вже застарів а спроби прийняти закон про медіа почалися ще у 2012 році. Технології змінилися, все більшу роль відіграє нелінійне телебачення, досить багато підписників мають ОТТ-сервіси, про які не знає нинішній закон. Тому, безумовно, впорядкування галузі потрібне давно.

– Чи оновлений законопроєкт «Про медіа» може стати такою відповіддю на потреби галузі?

Нинішній текст законопроєкту є прогресивним, він відповідає сучасним реаліям та намагається охопити ширшу сферу застосування. Проте, галузь повинна сама докласти зусиль для того, щоб текст максимально відповідав її потребам. Я бачу активність провайдерів, Нацради, депутатського корпусу, але позиція медіагруп постійно змінюється. Мабуть, великі гравці звикли вирішувати всі свої «потреби» кулуарно, або завдяки тиску.

– Як ви вважаєте, які переваги і недоліки наявного законопроєкту «Про медіа»?

Переваги й недоліки – це питання окремої великої галузевої дискусії, причому для різних сегментів ринку це будуть різні питання. Тому я за єдині правила гри, єдині прозорі умови роботи для всіх учасників – чи то маленького регіонального мовника з смт, потужного національного каналу, закордонної отт-платформи чи місцевого кабельщика.

– Якщо завтра відбудеться голосування в сесійній залі законопроєкту «Про медіа», чи отримає він підтримку більшості?

Підтримка загалом залежить від багатьох сказаних вище факторів. Є стейкхолдери, які проводять роботу чи навпаки будуть ігнорувати нові правила гри. Зі свого боку на прохання громадськості я організовував серію зустрічей із авторами законопроєкту і більшість наших пропозицій були враховані. Червоними лініями для мене особисто є позасудова процедура блокування інтернет-ресурсів, яку я не готовий підтримувати, автори про це знають. В останній редакції мені пообіцяли знайти компромісне формулювання тексту. Чекаємо.

Соломія Бобровська, народна депутатка України IX скликання, членкиня партії «Голос».Секретарка Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва

На Вашу думку, чи потрібне упорядкування законодавства, що регулює медіасферу?

Так, я вважаю, що упорядкування однозначно потрібно. Ми всі розуміємо, що медіамайданчики зараз стали полем для інформаційної війни. Наприклад, в Раді Європи теж іде активна робота над рекомендаціями для журналістської спільноти. Тому цей закон однозначно на часі.

Чи оновлений законопроєкт «Про медіа» може стати такою відповіддю на потреби галузі?

Цей законопроєкт загалом містить непогані спроби задовольнити всі сторони та ідеологічні групи. Разом із тим, в результаті він не задовольняє нікого. Для пропагандистських ресурсів він надто жорсткий, для людей, що виступають за медіагігієну та протидію інформаційним впливам держави-агресора – зам’який. Плюс, є низка неоднозначних моментів. До того ж, багато журналістів звикли не нести відповідальності за інформацію, яку вони поширюють. І будь-які спроби контролювати їх ними відкидаються.

Як ви вважаєте, які переваги і недоліки наявного законопроєкту «Про медіа»?

Все перелічити, навіть коротко, буде важко, адже законопроект має понад 150 сторінок. На мою думку, однозначним позитивом є законодавче закріплення поняття «держава-агресор» і всі заходи, що пропонується вжити для протидії впливам Росії. Також позитивним є збереження всіх мовних квот на радіо та телебаченні, а також спроби зобов’язати медіа показувати справжню структуру власності. Разом із тим, занепокоєння викликає перегляд механізму складання так званих «чорних списків» – в нинішній редакції законопроєкту туди не потраплятиме майже ніхто з тих діячів культури, кому зараз заборонений в’їзд в Україну. Також були пом’якшені деякі норми, що регулюють висвітлення нацистського та комуністичного режимів, діяльності держави-агресора. На мою думку, це зміни в гіршу сторону. 

Якщо завтра відбудеться голосування в сесійній залі законопроєкту «Про медіа», чи отримає він підтримку більшості?

Наскільки мені відомо, голоси наразі збираються. Думаю, що прямо зараз у залі цей законопроект навряд чи би знайшов підтримку.

Євгенія Кравчук, народна депутатка України IX скликання, членкиня партії «Слуга народу». Заступниця голови Комітету, голова підкомітету з питань інформаційної політики Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики

 На Вашу думку, чи потрібне упорядкування законодавства, що регулює медіасферу?

Потрібне не просто упорядкування, а «нове життя». Нинішнє українське медіазаконодавство – відголос епохи, що вже давно минула. Тільки уявіть, основні медійні закони ухвалювалися ще у 90-х роках минулого століття! Певні зміни впроваджувалися на початку 2000-х, але вони були суто технічними. І чи можлива адекватна регуляція діяльності медіа у світі технологій, коли основний тон задається саме через інтернет-сайти та платформи, законодавством, якому майже 30 років? Звісно, що ні. Тому законопроєкт №2693-д – це просто відповідь на вимоги сьогодення.

Чи оновлений законопроєкт «Про медіа» може стати такою відповіддю на потреби галузі?

Безумовно. Оновлений законопроєкт – це результат кропіткої праці та палких дискусій: тільки в цьому скликанні профільний комітет працював над ним фактично рік. А взагалі, ця історія трьох скликань Верховної Ради, сподіваюсь, нарешті буде успішною. Ми врахували той факт, що Україна брала на себе зобов‘язання в Угоді про асоціацію з Європейським Союзом. Нам необхідно привести наше законодавство у відповідність до законодавства ЄС. Також ухвалення законопроєкту надасть новий виток розвитку індустрії в цілому. Це відкриє можливості для підтримки культурного та творчого секторів в Україні в межах програми «Креативна Європа», що фінансується ЄС.

Взагалі, ще однією проблемою сьогоднішнього медійного законодавства є те, що воно занадто «розкидане» по десятках законів. Саме тому ми й вирішили об‘єднати всі існуючі законодавчі напрацювання у єдиний кодифікований та сучасний закон про медіа. Впевнена, що наш законопроєкт у наявній редакції – на рівні з найкращими міжнародними прикладами медійних законів та кодексів.

Як ви вважаєте, які переваги і недоліки наявного законопроєкту «Про медіа»? 

Ми чимало попрацювали, щоб усунути всі значущі недоліки з законопроєкту. Як наполегливо б не «демонізували» його зараз опоненти, він створений, перш за все, для медійної індустрії та споживачів інформації. Ми не змінили квоти на мову та національний продукт, жодним чином не обмежили права журналістів та користувачів соціальних мереж. Законопроєкт створено лише для того, щоб зробити медіапростір в Україні прозорим та конкурентним. А недоліки, якщо й будуть, носитимуть, скоріше, технічний характер і, в разі чого, будуть усунені до другого читання. Також може йтися про ще більшу лібералізацію регулювання для онлайн-видань. Я, наприклад, готова подати поправки, які зроблять меншими штрафи у випадку порушень для онлайн-медіа. Також думаємо над допомогою регіональним друкованим виданням, які опинилися в скруті і через коронавірусну кризу, і після втрати стабільного фінансування органами місцевого самоврядування.

Якщо завтра відбудеться голосування в сесійній залі законопроєкту «Про медіа», чи отримає він підтримку більшості?

Ми працюємо над цим, і будемо проводити роз’яснювальну роботу з колегами у вересні. Я щиро сподіваюся, колеги по парламенту розуміють, що зміни у медійному законодавстві сьогодні гостро необхідні. Щодня ми всі спілкуємося з журналістами, читаємо інтернет-видання, дивимося телевізор. Світ змінюється, і у медіасфері це відбувається особливо стрімко. Хто ж, як не народні депутати, має бути основним рушієм змін у законодавчому просторі? Тому впевнена, що законопроєкт отримає гідну оцінку від колег та буде підтриманий більшістю голосів у сесійній залі – не лише з боку «Слуги Народу».Ті ж самі запитання ми поставили українським медіаекспертам. Загалом усі опитані спеціалісти вважають, що Україна гостро потребує на законопроєкт, однак існуючий документ необхідно доопрацювати. Є, на думку експертів, надто критичні аспекти, на які медіаспільнота не може закрити очі.

Діана Дуцик, виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікації

На Вашу думку, чи потрібне упорядкування законодавства, що регулює медіасферу?

Тут відповідь однозначна – звичайно, потрібне. Адже велика кількість законів, які регулюють медіа різних типів, вже давно застаріли. Частина законодавства була прийнята ще в 90-х роках минулого століття. З того часу медіасфера змінилася кардинально. З’явилися нові типи медіа, нові типи контенту, змінилися бізнес-процеси в медіасфері. Гіпершвидко оновлюються медіатехнології. Все це потребує нових, сучасних, підходів до питання регулювання.

Чи оновлений законопроєкт «Про медіа» може стати такою відповіддю на потреби галузі?

Законопроект «Про медіа» частково дає відповіді на потреби галузі та загалом на ті сучасні виклики, які стоять перед медіаспільнотою. Але, незважаючи на наявність дискусійних положень цього закону, його потрібно приймати.

Як ви вважаєте, які переваги і недоліки наявного законопроєкту «Про медіа»?

Позитивним є уже сам факт розробки цього проєкту, адже на нього чекали давно, зрештою, це було наше зобов’язання перед Радою Європи. В документі багато уваги приділено новим типам медіа і це добре. Хоча, багато хто якраз і критикує його за спробу регулювати онлайн-медіа. Але, на мою думку, не можуть редакції ЗМІ працювати в нерівних умовах, телерадіоорганізації, друковані медіа, інформаційні агенції мають і відповідальність перед законом, і права та захист, які надає їм закон, а онлайн-медіа – ні. Відповідно, наше інтернет-поле дуже сприяє поширенню фейків, дезінформації, «чорнухи» та іншого трешу. У законі «Про медіа» – перша спроба регуляції онлайн-ЗМІ.

Ще один позитив – це те, що закон визначає порядок маркування політичної реклами в передвиборчий період для онлайн-медіа. Я не один рік займаюся медіа моніторингами, в тому числі в період виборів, і бачу, яку велику кількість джинси друкують онлайн-ЗМІ в цей період. І на це ніяк не можна було вплинути, оскільки не було законодавчих механізмів. Сподіваюся, що ця норма в процесі прийняття закону залишиться.

Щодо мінусів. Найбільший стосується регулятора – Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. Закон суттєво розширює повноваження Нацради, але при цьому не вирішує питання її деполітизації в частині формування складу та його незалежності від різних впливів (як з боку влади, так і з боку індустрії). Тому є ризик, що Нацрада може зловживати своїм повноваженнями. І цього медіаспільнота дуже побоюється.

Для мене також є досить важливим Розділ ІХ цього закону, який визначає обмеження, пов’язані зі збройною агресією. В останній версії законопроєкту, яку я бачила, є ст. 119, яка стосується обмежень щодо змісту інформації. Але  незрозуміло, на кого покладається відповідальність за контролем дотримання цієї статті. Логіка закону ніби підказує, що це має робити Нацрада. Але тут це чітко не зазначено. Також у попередній версії було сказано, що критерії віднесення інформації до такої, що може бути обмежена, визначає Нацрада разом з органом спільного регулювання. Зараз цього пункту нема (хоча він теж викликав запитання). Тобто є спроба врегулювати дуже складне питання, але питання не вирішене до кінця.

Ще один важливий момент для журналістів зокрема: проєкт приділяє увагу співрегулюванню галузі, але там нічого нема про саморугеляцію, хоча варто було б на це звернути увагу. 

Якщо завтра відбудеться голосування в сесійній залі законопроєкту «Про медіа», чи отримає він підтримку більшості?

Тут дуже складно щось прогнозувати. Хоча, зважаючи на те, що навіть представники опозиції, зокрема «Європейської солідарності» висловлювалися, що такий закон потрібен, то думаю, що голосів має вистачити.

Олексій Погорєлов,керівник Української асоціації медіа-бізнесу

На Вашу думку, чи потрібне упорядкування законодавства, що регулює медіасферу?

Кращому немає меж, це відомо. Проте будь-які зміни мають слугувати певній меті. Якою є мета, для досягнення якої розроблений цей законопроект, видавці, інтереси яких представляє Українська асоціація медіа-бізнесу, не можуть сказати. Видавничі компанії – ті, хто професійно працює в медіапросторі і видає контентно місткий продукт, тобто і сучасні цифрові (інтернет), і не менш сучасні традиційні (друковані) – не бачать потреби в запропонованих цим законопроєктом змінах. Потреби видавничого бізнесу є іншими, і ці потреби законопроєкт жодним чином не вирішує.

Чи оновлений законопроєкт «Про медіа» може стати такою відповіддю на потреби галузі?

Оновлений проєкт – як і його попередня версія – законодавчо закріплює викривлення ринку, чорним по білому фіксує нерівні умови ведення бізнесу для різних типів ЗМІ. Цю нерівність потрібно прибрати і зробити однаково неможливим фінансування з бюджету будь-якого рівня яких-небудь медіа. Закон про роздержавлення преси прибрав таку нерівність з ринку преси і видавці дуже задоволені тим, що сьогодні за гроші місцевих бюджетів на рівних конкурують і екс-комунальні, і 100% приватні медіакомпанії. Точно так само має бути для усіх типів медіа. Я кажу про аудіовізуальні медіа (телебачення та радіо) – єдиний конкурс для всіх типів медіа. Без жодного законодавчо закріпленого фінансування з бюджету для аудіовізуальних. Крапка.

Як ви вважаєте, які переваги і недоліки наявного законопроєкту «Про медіа»?

Про недоліки сказав. Переваг не бачу. Діюче законодавство працює доволі ефективно для потреб видавничих компаній.

Якщо завтра відбудеться голосування в сесійній залі законопроєкту «Про медіа», чи отримає він підтримку більшості?

Не хотілося б, щоб цей законопроєкт дійшов аж до голосування. Все ж сфера його дії має бути обмежена аудіовізуальними медіа – так, як планувалося відпочатку. Окрім того, до голосування не має дійти норма про неринкові механізми бюджетного фінансування певних типів медіа. От ви питали про мету. То метою має бути розвиток якісних місцевих медіа, медіа громад. Цю мету ринок точно підтримає. А існуюча нині версія законопроєкту – точно ні. Там якась інша мета, яку озвучують політики. Я ж представляю галузь.

Оксана Романюк, виконавча директорка Інституту масової інформації

На Вашу думку, чи потрібне упорядкування законодавства, що регулює медіасферу?

Так. Ми вважаємо, що потрібно оновлювати регулювання. Необхідність в модернізації законодавства про ЗМІ є давно. Бо чинне законодавство, яке регулює діяльність медіа, створювалось у 90-х і не враховує сучасного стану як щодо нових викликів, зокрема збройної агресії з боку країни-агресора, так і розвитку інформаційних технологій. Зокрема, чинне законодавство України не визначає статусу інтернет-ЗМІ (онлайн-медіа), містить застарілі норми щодо друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств тощо. Також Україна має врегулювати діяльність телерадіомовників відповідно до європейського законодавства. Тому необхідність створення нових правил регулювання є нагальною потребою всього суспільства. 

Чи оновлений законопроєкт «Про медіа» може стати такою відповіддю на потреби галузі?

Ми, медійні організації, відмічаємо суттєву роботу і великі зміни порівняно з попередньою редакцією проєкту Закону «Про медіа». Але, водночас, вважаємо, що даний законопроєкт сирий і потребує доопрацювання. Ми, до речі, написали приблизно 30 сторінок правок до цього законопроєкту. ІМІ та «Детектор медіа» підготували базові пропозиції для вирішення зазначених тривожних моментів. Із ними можна ознайомитися тут.

Як ви вважаєте, які переваги і недоліки наявного законопроєкту «Про медіа»?

Ми всіляко вітаємо включення до зазначеного проєкту захисту української мови, впровадження декомунізації, обмеження інформаційного впливу з боку країни-агресора, виключення зі структури власності захованих в офшорних зонах власників тощо.

Однак головне наше побоювання – це занадто широкі повноваження Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, які включатимуть регулювання всієї інформаційної сфери. Це сумнівне рішення – так багато заводити під державне регулювання, при тому що не закладено передумов достатньої незалежності і компетентності питань в частині регулювання онлайн-медіа, що є дуже специфічними. Ми бачимо, що під кальку зробили деякі моменти з ТБ і радіо. Загалом законопроєкт потребує також доопрацювання в частині узгодження термінології, питаннях впровадження співрегулювання, дотримання стандартів журналістики та в інших менш критичних аспектах, які, сподіваємося, буде вирішено до другого читання. Тому можу сказати, що законопроєкт потрібен, але в нас є побоювання.

Якщо завтра відбудеться голосування в сесійній залі законопроєкту «Про медіа», чи отримає він підтримку більшості?

Важко спрогнозувати. Але хотілося б, щоб до цього моменту всі згадані аспекти були вирішені.

ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ

Залишити свій коментар

*

*

Отримати юридичну допомогу

Ваше звернення прийнято і буде оброблено протягом 24 годин. Всього найкращого!

ID Вашої заявки:

Перевірити статус можна за посиланням

* щоб додати кілька файлів - виділіть їх всі разом і натисніть додати (відкрити). По одному файли не прикріпляються!
* обов'язково прикріпіть документи, якщо справа - захист в суді або допублікаційна експертиза Натиснувши кнопку Відправити Ви даєте згоду на обробку своїх персональних даних