Журналісти в Україні добре обізнані з тим, що Європейський суд з прав людини (скорочено ЄСПЛ) захищає права людини на міжнародному рівні, зобов’язуючи державу-учасницю Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, усувати порушення. За рішеннями ЄСПЛ, особливо тими, котрі стосуються захисту права на свободу вираження (стаття 10 Конвенції)  та права на приватність (стаття 8 Конвенції), журналісти та медіа-юристи уважно слідкують, позитивні рішення у таких справах часто згадують та використовують  як аргументи у правових позиціях. Проте мало хто, навіть з фахових журналістів, цікавиться, що ж відбувається після того, як ЄСПЛ прийняв рішення у справі, яким чином держава-учасниця має виконати його.

Коли рішення ЄСПЛ набуває статусу остаточного (а рішення, прийняте палатою ЄСПЛ, може бути оскаржене протягом встановленого терміну до Великої Палати ЄСПЛ) справа переходить до сфери повноважень Комітету Міністрів Ради Європи – органу, серед ряду компетенцій якого є і відслідковування процесу виконання рішень ЄСПЛ державами-учасницями. Цей процес підлягає ретельній оцінці та включає в себе впровадження двох однаково важливих комплексів заходів – індивідуального характеру та загального характеру. Найбільш важливим наслідком рішення ЄСПЛ, винесеного на користь заявника, є визнання порушення фундаментального права людини та встановлення обов’язку держави це конкретне порушення усунути. ЄСПЛ, як відомо, не присуджує велетенських компенсацій жертвам порушень, зазвичай змушуючи державу лише відшкодувати прямі витрати заявника, наприклад, на правову допомогу.

Із заходами індивідуального  характеру все більш менш зрозуміло. Усунення конкретного порушення права людини, про яке було згадане вище, може полягати у чітко визначених Судом діях з боку держави: виплатити справедливу сатисфакцію, звільнити з-під варти, зняти заборони на публікацію. Таке усунення порушення може відбутися як автоматично, добровільно державним органом так і в результаті винесення судового рішення компетентним національним судом. Детально така процедура передбачена Законом України ««Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Однак найважливішим і найбільш складним компонентом виконання рішення ЄСПЛ лишається застосування так званих заходів загального характеру. Простими словами заходи загального характеру – це комплекс дій, покликаних упередити виникнення подібних порушень в майбутньому. ЄСПЛ може встановити, що порушення, яке було предметом розгляду, в цій державі пов’язане із наявністю системної проблеми, у зв’язку з чим може вимагати від держави вжити заходів щодо виправлення цього недоліку. Адже, як не втомлюються повторювати судді ЄСПЛ на численних заходах та інтерв’ю, ЄСПЛ не є «судом четвертої інстанції», основна його мета – не тільки вирішення конкретного спору, і навіть не стільки поновлення права однієї конкретної людини, як тлумачення Конвенції, формування правових позицій. На сторінці Департаменту з виконання рішень ЄСПЛ Ради Європи можна знайти дуже корисне відео про те, як відбувається процес виконання рішень ЄСПЛ, доступне також і українською мовою. 

Практика ЄСПЛ вже давно свідчить про те, що порушення прав людини часто носять повторюваний, системний характер. Заявники з однієї країни можуть подати тисячі скарг щодо подібних порушень, в яких змінюватимуться лише прізвища, адреси та дати судових рішень. Не є винятком і справи, де порушення прав стосувалися журналістів. Пошук у базі рішень, що передані до виконання до Комітету Міністрів Ради Європи HUDOC EXEC веде нас до ряду рішень, винесених проти України за порушення права на свободу вираження, передбаченого статтею 10 Конвенції. 

У справі Михайлова проти України ЄСПЛ визнав порушення статті 10 Конвенції поряд із порушеннями інших статей (зокрема пункту 1 статті 6 Конвенції). Суд визнав, що промова заявниці вийшла за межі простої критики рішень судді та перетворилася на особисту критику судді. Проте надмірно суворе покарання, яке заявниця понесла через такі висловлювання  у поєднанні зі встановленими недоліками процесу щодо неї, порушили справедливий баланс між необхідністю захисту авторитету суду з одного боку та захисту свободи вираження поглядів заявницею з іншого боку. Слід зазначити, що ця справа має статус leading case (провідної справи), тобто такої, рішення якої використовується за зразок у подібних справах.

Широко відома справа Швидка проти України стосувалася порушення права на свободу вираження поглядів, адже стаття 10 Конвенції захищає не тільки право висловити чи написати свою думку, але й право іншим способом продемонструвати свої політичні погляди. Суд дійшов висновку, що визнання заявниці винною у дрібному хуліганстві та застосування до неї стягнення, передбаченого відповідним положенням, хоча і відповідало вимогам щодо законності, проте було непропорційним переслідуваній меті. Суд не знайшов жодного виправдання тому, що національні суди застосували до заявниці, літньої жінки без судимостей, найбільш суворе покарання за правопорушення, яке не призвело до жодного насильства або загрози, а отже визнав порушення статті 10 Конвенції. Зараз це рішення проходить процедуру виконання і знаходиться під наглядом Комітету Міністрів Ради Європи. Зокрема, прогрес у виконання заходів загального характеру був оцінений на 1362 засіданні, що відбулося 3-5 грудня 2019 року. 

Доречно згадати подію, що привернула значну увагу журналістів, медіа експертів та юристів на початку 2020 року, а саме обговорення нового законопроекту щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації, відомого серед представників медіаспільноти як «законопроєкт про дезінформацію». Відносини, які має на меті врегулювати цей законопроект, значною мірою лежать в площині права на свободу вираження, адже межа між поширенням недостовірної інформації та вираженням власних, хай навіть і оціночних, поглядів може бути дуже тонкою.  Справа  Мирський проти України, у котрій ЄСПЛ визнав порушення Україною статті 10 Конвенції стосується саме стосовно висловлення оціночних суджень. У рішенні щодо цієї справи Суд черговий раз наголосив, що наявність фактів може бути продемонстрована, у той час як достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночного судження виконати неможливо і така вимога порушує свободу вираження думки як таку. Ця справа, яка зараз знаходиться на виконанні та під наглядом Комітету Міністрів Ради Європи, є leading case по відношенню до таких відомих серед українських медіа юристів справ як AGENTSTVO TELEVIDENIYA NOVOSTI, OOO v. Ukraine 34155/08 (неофіційний переклад українською), Редакція газети «Гривна» проти України та ряду інших повторюваних справ. Чи будуть кроки, вжиті урядом України відповідати стандартам ЄСПЛ щодо захисту права на свободу висловлювання залежить багато в чому від активної позиції журналістів та активістів.

Наостанок варто згадати справу Гонгадзе проти України, яка є кричущим випадком тривалого невиконання рішення ЄСПЛ через брак ефективних заходів загального характеру, запропонованих з боку уряду. Рішення ЄСПЛ, винесене ще в лютому 2006 року до цього моменту ще не виконане в необхідній мірі і знаходиться під посиленим наглядом Комітету Міністрів Ради Європи. План дій уряду щодо цього рішення постійно переглядається та обговорюється і така увага до належної імплементації цього рішення багато в чому зумовлена невтомною увагою громадськості. Останній раз план дій уряду у цій справі був оцінений Комітетом Міністрів у вересні 2018 року, резолюція якого категорично наполягала на необхідності  вжиття урядом України таких заходів, які б гарантували незалежне і ефективне розслідування у злочинах проти журналістів та тих, хто, хоч і не є журналістом у формальному значенні, проте докладається до публічних дискусій із питань великої суспільної ваги.

Для чого журналістам та медіа юристам слідкувати за тим, як виконуються рішення у справах проти України, де ЄСПЛ визнав порушення права на свободу вираження? В першу чергу це хороша нагода вплинути на те, яких кроків уряд нашої країни вживатиме для того, щоб не допустити таких порушень в майбутньому. Заходи загального характеру, які держава пропонує вжити в процесі виконання окремого рішення ЄСПЛ та передбачає у відповідному плані дій: розробка та прийняття законопроектів, зміна адміністративної чи судової практики, запровадження нових чи трансформація існуючих державних органів — все це може бути предметом аналізу та пропозицій з боку громадських організацій. Часто уряд обмежується досить невиразними пропозиціями сумнівної ефективності як, наприклад, поширення інформації про рішення українською мовою чи проведення тренінгу для державних службовців та суддів. Подання інтервенцій від громадських організацій та медіа до Комітету Міністрів Ради Європи (за правилом 9 Регламенту Комітету міністрів Ради Європи про порядок контролю за виконанням постанов Європейського суду з прав людини та умов мирових угод) в процесі того, як цей орган наглядає за виконанням рішення ЄСПЛ допомагає зрозуміти, яким чином змінюється ситуація і є важливим внеском до відновлення порушеного права та недопущення таких порушень у майбутньому. Допомогти в цьому можуть досвідчені міжнародні спільноти, як, наприклад European Implementation Network.

Тетяна Олексіюк, медіа юристка

 

ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ

Залишити свій коментар

*

*

Отримати юридичну допомогу

Ваше звернення прийнято і буде оброблено протягом 24 годин. Всього найкращого!

ID Вашої заявки:

Перевірити статус можна за посиланням

* щоб додати кілька файлів - виділіть їх всі разом і натисніть додати (відкрити). По одному файли не прикріпляються!
* обов'язково прикріпіть документи, якщо справа - захист в суді або допублікаційна експертиза Натиснувши кнопку Відправити Ви даєте згоду на обробку своїх персональних даних