Дивитись дайджест

РЕЗОЛЮЦІЯ КОАЛІЦІЇ «ЗА ВІЛЬНИЙ ІНТЕРНЕТ»

 «СВОБОДА СЛОВА В ІНТЕРНЕТІ. ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ.»

У березні 2019 року громадська організація «Платформа прав людини» спільно з експертами партнерських організацій Коаліції «За вільний Інтернет» провели дослідження, спрямоване на з’ясування сучасного стану регулювання питань, пов’язаних із поширенням шкідливого онлайн контенту в Україні, як основи для початку діалогу між представниками влади, громадського сектору та бізнесу щодо напрацювань сучасних «правил гри» стосовно використання Інтернету та їх впровадження на нормативно-правовому рівні.

На основі аналізу нормотворчої діяльності народних депутатів України та дослідженні практики розгляду судами кримінальних справ протягом 2014-2018 років у сфері поширення інформації в Інтернеті, експерти дійшли таких висновків та розробили такі рекомендації:

  1. Аналіз законопроектів та стану їх розгляду парламентом засвідчив відсутність ефективної взаємодії між представниками органів влади, громадянського суспільства, бізнесу (зокрема, провайдерів телекомунікацій) та медіа. Практично усі законодавчі ініціативи, спрямовані на встановлення механізмів регулювання в Інтернеті, розроблялись без належного залучення та обговорення інтересів різних груп. Як наслідок – пропоновані законопроекти часто дублювались, містили неоднозначні визначення та непропорційні підстави і порядок обмеження свободи слова в Інтернеті.

 Рекомендація: Парламенту та Уряду варто започаткувати широкий діалог з українськими та міжнародними експертами, представниками правоохоронних органів, що здійснюють заходи у сфері національної безпеки, правозахисниками, представниками бізнесу та медіа щодо законодавчих та інших ініціатив регулювання в Інтернеті шляхом створення робочої групи чи проведення робочих зустрічей задля недопущення порушення прав людини під час розробки та впровадження подібних ініціатив, а також задля формування чіткої та збалансованої концепції регулювання відносин, пов’язаних із поширенням інформації в Інтернеті.

  1. Аналіз нормотворчої діяльності народних депутатів України засвідчив, що попри задекларований демократичний курс розвитку нашої держави, чимало законодавчих ініціатив під виглядом захисту національної безпеки, несуть серйозні загрози для реалізації фундаментальних прав і свобод людини, зокрема в мережі Інтернет. Найчастіше, загрози пов’язані із відсутністю чітких та обґрунтованих підстав для обмеження свободи вираження поглядів чи втручання у право особи на таємницю кореспонденції.

Рекомендація: Законодавчі ініціативи, спрямовані на обмеження свободи отримувати та поширювати інформацію онлайн, а також права на повагу до приватного життя повинні узгоджуватися із вимогами міжнародних стандартів у сфері прав людини. Якість законопроектів повинна відповідати принципам правової визначеності та передбачуваності. За допомогою чітких та точних формулювань необхідно окреслити коло прав та обов’язків усіх учасників правовідносин і унеможливити свавільне та надмірне втручання державних органів у права людини.

Обмеження має відповідати нагальній суспільній потребі та бути пропорційним. Блокування цілих інформаційних ресурсів може допускатися лише як винятковий захід, якщо підстави його застосування визначені законом, за умови дотримання належної правової процедури, і лише якщо не можуть бути застосовані менш обмежувальні альтернативні заходи.

  1. Більшість проаналізованих ініціатив передбачають механізми позасудового блокування веб-ресурсів та втручання в електронні комунікації особи. Такий підхід не може гарантувати дотримання принципів, зазначених у попередній рекомендації, та створює можливості для свавільних обмежень права на свободу вираження поглядів та приватність.

Рекомендація: Пропоновані обмеження прав людини повинні ґрунтуватися на рішенні суду або іншого незалежного адміністративного органу із подальшим його затвердженням у судовому порядку. Рішення суду має бути конкретним, спрямованим на досягнення чіткої мети та ґрунтуватися на оцінці ефективності обмежень і ризиків надмірного блокування чи втручання в право на повагу до приватних комунікацій особи. Недопустимим є встановлення спеціального технічного обладнання, що створює умови для віддаленого масового стеження за користувачами Інтернету.

  1. Народні депутати України періодично реєструють законопроекти, що пропонують повернути кримінальну відповідальність за образу та наклеп (поширення недостовірної інформації, переважно умисне). Варто зауважити, що декриміналізація наклепу у 2001 році стала виконанням Україною одного із зобов’язань з демократизації, взятих нашою державою при вступі до Ради Європи. Громадяни та ЗМІ мають право вільно критикувати органи публічної влади та публічних осіб, тоді як встановлення кримінальної відповідальності, що потенційно може бути застосована до таких висловлювань, створить серйозний «охолоджувальний ефект» для вільного обміну інформацією, і, особливо, діяльності журналістів.

Рекомендація: Суб’єкти законодавчої ініціативи повинні утримуватися від внесення до парламенту законопроектів, спрямованих на встановлення кримінальної відповідальності за поширення наклепу чи образи. Достовірність та допустимість таких висловлювань має оцінюватись судом під час розгляду відповідних цивільних чи господарських справ.

  1. Зважаючи на збройну агресію Росії на Сході України та анексію Криму, парламент має легітимний інтерес в ухваленні законодавства, спрямованого на захист своїх громадян та засудження незаконних дій проти України. Водночас, більшість проаналізованих законодавчих ініціатив на сьогодні містять непропорційні та занадто невизначені обмеження, які в разі ухвалення, загрожують демократичним засадам, визначеним Конституцією України. Так, низка законопроектів пропонує ввести відповідальність у вигляді позбавлення волі аж на строк до 10 років за висловлювання, які не закликають до насильницьких дій, а можуть проявлятися просто у використанні забороненої символіки.

Рекомендація: Суб’єкти законодавчої ініціативи, які розробляють законодавчі пропозиції щодо питань історичної дискусії, заборони пропаганди певних ідей чи символів, повинні забезпечити відкрите та широке суспільне обговорення таких ініціатив. Пропоновані обмеження повинні бути достатньо конкретними та чіткими для того, щоб особа могла, з достатньою впевненістю, завчасно передбачити законність або незаконність своїх дій, та для того, щоб запобігти свавільному втручанню органів державної влади. Лише дії, що становлять дійсну загрозу суспільству, повинні тягти за собою кримінальну відповідальність, яка має бути пропорційною тяжкості вчиненого злочину. Ненасильницькі прояви свободи вираження поглядів, у тому числі, просте демонстрування символіки чи використання назв не повинні передбачати покарання у формі позбавлення волі.

  1. Аналіз судової практики з розгляду кримінальних справ у сфері поширення незаконного контенту в Інтернеті свідчить про те, що українські суди не мають ґрунтовного підходу до розгляду справ, пов’язаних зі зловживаннями свободою вираження поглядів у Інтернеті. Однією з найбільших проблем є відсутність самостійного та детального аналізу судами висловлювань, які є предметом розгляду, та їх можливого впливу. Суди у більшості випадків встановлюють наявність вини особи виключно на основі судової експертизи, що проводиться установами, підпорядкованими органам виконавчої влади, без проведення оцінки належності та допустимості таких експертиз. Суди також уникають аналізу впливу контенту на користувачів соціальних медіа та форми поширення інформації – мають місце засудження за репости, коментарі під публікаціями, поширення гіперпосилань.

 Рекомендація: Відповідно до статті 6 Європейської конвенції, суди зобов’язані належно мотивувати свої рішення. Це означає, що вони не повинні обмежуватись лише посиланням на факти справи та цитуванням законодавства, а мають самостійно аналізувати зміст, форму та можливий вплив поширених обвинуваченими повідомлень і оцінювати їх на предмет наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення та при визначенні міри покарання. Зазначені міркування мають бути відображені у тексті судового рішення.

  1. Експерти відзначають необґрунтоване використання судами як доказів щодо діянь, які нібито мають ознаки злочинів проти національної безпеки, життя, здоров’я, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, зібраної/оприлюдненої на сайті «Миротворець». Суди не здійснюють належну оцінку вказаної інформації щодо її достовірності, належності та допустимості, попри те, що веб-сайт «Миротворець» не відноситься до джерел офіційної інформації.

Рекомендація: Припинити практику посилання судів на веб-ресурс «Миротворець» як джерело доказів вчинення особою злочину та поширення незаконної інформації.

  1. Суди наразі не використовують усі можливості захисту інформаційного простору нашої держави, які визначені кримінальним законодавством України. Аналіз судових вироків продемонстрував, що під час розгляду наведених категорій справ суди переважно не аналізують питання про те, чи залишився шкідливий контент в мережі Інтернет, чи є він доступним для ознайомлення та/або поширення іншими громадянами та чи обвинувачений видалив його.

Рекомендація: Судам варто напрацювати практику вирішення питань, пов’язаних із видаленням незаконного контенту з мережі Інтернет, зокрема, в рамках повноважень суду покладати на особу, що звільняється від покарання з випробуванням, додаткові обов’язки щодо вчинення певних дій на підставі  п. 6 ч. 3 статті 76 Кримінального кодексу України.

  1. Невизначеність статусу Інтернет-ЗМІ, а також соціальних мереж в Україні призводить до того, що на осіб не завжди обґрунтовано покладається відповідальність за вчинення тяжчих злочинів, ніж вони вчинили. Так, в окремих аналізованих судових справах, суди визнавали соціальні мережі та Інтернет загалом засобами масової інформації, внаслідок чого протиправні дії обвинувачених отримували тяжчу кваліфікацію. Подібний підхід суперечить міжнародним стандартам, зокрема рекомендаціям Ради Європи CM/Rec(2011)7 «Про нове визначення медіа», відповідно до яких онлайн-ресурси повинні відповідати цілій низці критеріїв для того, щоб бути визнаними як ЗМІ.

Рекомендація: Необхідно вдосконалити законодавчі гарантії діяльності он-лайн видань, визначення їх правового статусу, ролі Інтернет-посередників та особливостей поширення інформації в Інтернеті, у тому числі, у соціальних мережах. Таке правове регулювання повинно ґрунтуватись на міжнародних стандартах і не порушувати права людини на свободу слова.

  1. Виявлені недосконалості судової практики з розгляду кримінальних справ у сфері поширення незаконного контенту в Інтернеті засвідчили проблему недостатнього розуміння суддями та державними органами, залученими до проведення кримінальних розслідувань, особливостей поширення інформації в Інтернеті та діяльності окремих суб’єктів у сфері Інтернету.

Рекомендація: Зважаючи на зростаючу роль Інтернету в усіх сферах нашого життя, а також на велике значення, яке відіграє для захисту національного інформаційного простору ефективність та професійність діяльності представників Служби безпеки України, національної поліції та інших правоохоронних органів, доцільно впровадити у програми підготовки суддів та правоохоронців навчальні програми для розуміння суті цього явища, Інтернет-інфраструктури, ролі та особливостей діяльності суб’єктів у сфері Інтернету, а також особливостей реалізації прав людини в онлайн-середовищі.

Дивитись дайджест

RESOLUTION BY THE COALITION “FREENET”

«FREEDOM OF EXPRESSION ON THE INTERNET. CHALLENGES

AND THEIR POTENTIAL SOLUTIONS.»

The Human Rights Platform NGO and experts from the partner organizations under the Coalition “FreeNet” conducted research in March 2019 with a view to explore the current regulatory approaches to the spread of harmful online content in Ukraine. This research might serve as the basis for initiating a dialogue between representatives of the public bodies, the civil society sector and business on the development of the up-to-date «rules of the game» on the Internet use and implementation of those rules at the regulatory level.

Having analyzed the law-making activity of Ukrainian Members of Parliament and the criminal courts case-law of 2014-2018 pertaining to the spread of information on the Internet, the experts drew the following conclusions and recommendations:

  1. Analysis of the bills and the process of their consideration by the parliament showed a lack of efficient interaction between representatives of the public bodies, civil society, business (in particular, telecommunication providers) and mass media remained. Almost all the legislative initiatives – aimed at introducing regulatory mechanisms for the Internet – have been elaborated without proper involvement and discussion of the interests of various groups. As a result, some of the draft laws often duplicate the others, appear to contain ambiguous definitions or disproportionate grounds and restrictions on the freedom of expression on the Internet.

Recommendation. It is recommended that the Parliament and the Government initiate a broad dialogue – with the Ukrainian and international experts, representatives of the law enforcement agencies in charge of the national security tasks, human rights defenders, business and media representatives – on the legislative and other regulatory initiatives on the Internet by setting up a working group or holding working meetings to prevent violations of human rights during the development and implementation of such initiatives, as well as for hammering out a clear and well-balanced concept of regulation of relations related to the spread of information on the Internet.

  1. Scrutiny of the law-making activity of Ukrainian Members of Parliament proved that – despite the declared democratic path of our state development – a lot of legislative initiatives, advanced for the purpose of the national security protection, carry serious threats to the implementation of fundamental human rights and freedoms, particularly on the Internet. In most cases, those threats pertain to the absence of clear and well-founded grounds for restricting the freedom of expression or for interference with the right of an individual for the privacy of correspondence.

Recommendation. Legislative initiatives aimed at restricting the freedom to receive and impart information online, as the right to respect for private life, must be developed in line with the international human rights standards. For the quality of draft laws, the principles of legal certainty and predictability should be followed. By using clear and precise wording, it is necessary to outline the scope of rights and responsibilities of all parties to the legal relationship and to prevent arbitrary and excessive interference of government bodies with human rights.

Any restriction must rely on the pressing social need and be proportionate. Blocking of the entire information resources can only be allowed as an exceptional measure if the grounds for its application are prescribed by law, if the due legal procedure is respected, and only if less restrictive alternative measures cannot be applied.

  1. Most of the analyzed bills suggest mechanisms for the out-of-court blocking of web resources and interference with electronic communications of an individual. Such an approach cannot guarantee compliance with the principles mentioned in the previous recommendation and it creates opportunities for arbitrary restrictions on the right to freedom of expression and to private life.

Recommendation. Any proposed restrictions on human rights should be based on a decision by the court or other independent administrative body followed by its approval in the court. The court decision should be specific, aimed at achieving a clear goal and rely on the assessment of the restrictions effectiveness and the risks of excessive blocking or interference with the right to respect for private communications of an individual. It is unacceptable to install special technical equipment, which creates conditions for remote mass surveillance of Internet users.

  1. The Ukrainian Members of Parliament tend to occasionally register the draft laws supposed to bring back the criminal liability for the insult and defamation (spreading of false information, mainly intentionally). It should be noted that the decriminalization of defamation in 2001 constituted the fulfillment by Ukraine of one of its commitments on democratization, it took when joining the Council of Europe. Citizens and the media exercise the right to freely criticize the public bodies and public figures, while the criminal liability that can be potentially applied to such statements would entail a serious «chilling effect» on the free flow of information and, most of all, on the work of journalists.

Recommendation. Public authorities with the lawmaking powers should refrain from submitting to the Parliament the bills designed to establish the criminal responsibility for the spread of defamation or insult. The reliability and admissibility of such statements should be assessed by the court in relevant civil or commercial proceedings.

  1. With regard to the armed aggression of Russia in the East of Ukraine and the annexation of Crimea, the parliament has a legitimate interest in adopting legislation aimed at protecting its citizens and condemning illegal actions against Ukraine. Still, most of the analyzed legislative initiatives that were tabled so far provided for disproportionate and excessively unclear limitations that, if passed, would jeopardize the democratic principles defined by the Constitution of Ukraine. For instance, a number of draft laws may introduce liability in the form of imprisonment for a term of up to 10 years for the statements that can be manifested simply in the use of prohibited symbols without any calls for violent actions.

Recommendation. The public authorities that are developing legislative initiatives related to the issues of historical debate, to the propaganda of particular ideas or symbols, must ensure having an open and broad public discussion of such initiatives. The proposed restrictions must be sufficiently specific and precise so that an individual would be able, with sufficient certainty, anticipate in advance the lawfulness or unlawfulness of his/her actions, and so that to prevent arbitrary interference by public authorities. Only actions that constitute a real threat to society should entail criminal liability, which should be proportionate to the gravity of the crime. Non-violent manifestations of the freedom of expression, including the mere demonstration of some symbols or the use of some names, cannot entail punishment in the form of imprisonment.

  1. The case-law analysis of criminal proceedings related to the spread of illegal content on the Internet indicates that Ukrainian courts do not have a thorough approach to the cases on abuse of the freedom of expression on the Internet. A lack of the courts` own detailed analysis of the statements that are the subject to consideration, as their possible effects, remains one of the major challenges here. In most cases, the courts determine the guilt of an individual solely on the basis of forensic investigation conducted by institutions subordinate to the executive authorities without assessing the relevancy and the admissibility of such investigations. The courts neither tried to analyze the impact that the content makes on the social media users and the forms of imparting information – penalties for the re-posts, comments under the publications, sharing of hyperlinks occur.

Recommendation. According to the Article 6 of the European Convention, the courts must provide sufficient reasoning for their decisions. This means that the reasons should not be limited to referring to the facts of the case and quoting of the law, but should also analyze the content, form and eventual influence of the messages spread, whether it constituted a criminal offense and what should be the sanction. These considerations should be reflected in the text of the court decision.

  1. Experts note also the unjustifiable referral by judges to the data collected/published on the Myrotvorets website as the evidence of acts allegedly having some features of crimes against the national security, life, health, peace, public order, and the international law and order. The courts do not assess properly the aforementioned information in terms of its reliability, relevancy, and admissibility, regardless of the fact that the Myrotvorets.center website is not among the sources of official information.

Recommendation. It is recommended that judges abandon referring to the Myrotvorets website as a source of evidence for committing a crime or for spreading unlawful information.

  1. At present, judges are not applying all available remedies, defined in the criminal legislation of Ukraine, for the protection of the information environment of our state. The case-law analysis proved that in their considering such categories of cases judges mostly did not analyze whether the harmful content on the Internet remained, whether it is available for reading and / or dissemination by other citizens and whether the accused person had removed it.

Recommendation. The courts should work out the case law related to the removal of illegal content from the Internet, in particular, within the authority of the court to impose additional obligations on the individual exempted from punishment with probation under paragraph 6, section 3 of the Article 76 of the Criminal Code of Ukraine.

  1. The uncertainty with the status of the Internet media as well as social networks in Ukraine leads to the cases in which individuals found themselves not always justifiably responsible for committing more serious crimes than they committed. For instance, in some examined cases, the courts recognized the social networks and the Internet in general as the mass media. As a result, unlawful acts of the accused persons received a heavier qualification. This approach contradicts the international standards, in particular the Council of Europe Recommendations CM / Rec (2011) 7 on a new notion of media, according to which the online resources must meet a number of criteria in order to be identified as the mass media.

Recommendation. The legislative guarantees for online media, provisions on their legal status, on the role of Internet intermediaries and the peculiarities of disseminating information on the Internet, including social networks, – should be improved. Relevant legal regulations should be based on the international standards and should not violate the human right to freedom of expression.

  1. The revealed shortcomings of the case-law in criminal proceedings related to the spread of illegal content on the Internet point to the insufficient understanding by judges and public officials, involved in criminal investigations, of the peculiarities of spreading information on the Internet as of the activity of specific actors on the Internet.

Recommendation. In light of the growing role of the Internet in all realms of our life, considering the importance of the efficient and professional Security Service of Ukraine, the national police and other law enforcement agencies in protecting the national information space, it is advisable to introduce such training programs for the judges and law enforcement officers that would increase their understanding of the essence of the Internet phenomenon, understanding of the Internet infrastructure, the role and peculiarities of the activity of various actors on the Internet, and the peculiarities of exercising human rights in the online environment.

ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ

Залишити свій коментар

*

*

Отримати юридичну допомогу

Ваше звернення прийнято і буде оброблено протягом 24 годин. Всього найкращого!

ID Вашої заявки:

Перевірити статус можна за посиланням

* щоб додати кілька файлів - виділіть їх всі разом і натисніть додати (відкрити). По одному файли не прикріпляються!
* обов'язково прикріпіть документи, якщо справа - захист в суді або допублікаційна експертиза Натиснувши кнопку Відправити Ви даєте згоду на обробку своїх персональних даних