13 грудня 2022 року Верховна Рада ухвалила  законопроєкт №2693-д «Про медіа» в цілому у другому читанні. Його підтримали 299 нардепів. Ухвалення закону «Про медіа» є однією з вимог для вступу України до ЄС і суттєво змінює правила роботи медіаринку. Закон писали та обговорювали з 2019 року і він набуде чинності 31 березня 2023 року, але вже в перші секунди ухвалення закону парламентом соцмережі вибухнули шквалом запитань, маніпуляцій, дезінформації та міфів щодо нього. Реакція природня, адже він є базовим для галузі і усі гравці медіаринку прагнуть розуміти, як цей законодавчий акт змінить їхнє життя та діяльність.

Тож ГО «Платформа прав людини» організувала онлайн-зустріч з розробниками закону «Про медіа», де всі охочі отримали змогу запитати про те, що їх хвилює щодо нового законодавства.

 Хронологія імплементації закону «Про медіа»

Заступник директора ЦЕДЕМ та член Незалежної медійної ради Ігор Розкладай був одним з членів робочої групи з розробки закону. Він наголошує, що від ухвалення закону до імплементації – довгий шлях.

«Імплементація закону «Про доступ до публічної інформації» показала, що на підготовку йде кілька років, а потім ще років десять треба буде займатись впровадженням. От і закон «Про медіа» готували з 2012 ( перші спроби адаптувати Директиву про аудіовізуальні послуги датуються 2012 роком, а, власне, закон про медіа у тому вигляді, як він є, почали напрацьовувати з 2019 року — прим. автора) , а набувати чинності різні його аспекти будуть від березня 2023 до січня 2031 року», — каже Ігор Розкладай.

Динаміка набуття чинності новацій закону наступна:

·        до 30 квітня 2023 — РНБО має передати до Міністерства культури та інформаційної політики перелік осіб, що створюють загрозу нацбезпеці України;

·        до 31 вересня 2023 — приведення структури власності у відповідність до норм Закону;

·       з 31 вересня 2023 — створення органів співрегулювання;

·        протягом 2023 року або у 2024 – створення і початок функціонування електронного кабінету (точна дата невідома, бо це пов’язано з фінансуванням регулятора, тобто Нацради, а також зі строками проведення закупівель, тендерних угод тощо). Е-кабінет має стати великою новацією закону, бо саме там буде відбуватись комунікація представників медіаринку і регулятора. Крім того, через кабінет можна буде внести деякі зміни, не проходячи довгого бюрократичного шляху);

·        1 січня 2024 — набрання чинності норм щодо обсягів програм державною мовою;

·        до  1 січня 2024 — затвердження Стратегії Нацради на 2024-26 рр.;

·        з 31 березня 2024 — повні санкції щодо онлайн-медіа;

·        до 30 березня 2024 — переоформлення Зеонбуду тощо;

·        до 31 березня 2024 — закінчення строку реєстрації нелінійних медіа, що діють на момент набрання чинності законом;

·        до 31 березня 2024 — завершення перереєстрації друкованих медіа;

·        до 31 березня 2024 — інформаційні агентства мають визначитися зі своїм статусом (стати онлайн-медіа, або обрати для себе інші варіанти);

·        з 31 березня 2024 — затвердження критеріїв щодо віднесення до онлайн-медіа;

·        до 31 вересня 2024 — реєстрація іноземних лінійних медіа, що походять із країн поза ЄС;

·        до 31 березня 2025 — потрібно подати заяви про внесення фільмів до Державного реєстру фільмів;

·        1 січня 2026 — набудуть чинності норми щодо обсягів програм незалежних студій виробників;

·        1 січня 2031 — набудуть чинності норми щодо обсягів європейського продукту, яких вимагає Європейська директива про аудіовізуальні медіапослуги.

«Очевидно, що багато буде залежати у впровадженні від громадського сектору, адже саме представники громадських організацій ініціюватимуть зміни та внесення коректив, навчатимуть щодо нюансів імплементації закону. Ми повинні пам’ятати, що навіть хороший закон, якщо буде погано впроваджений – не запрацює. В кожному законі неодмінно є певні огріхи, та і на практиці виявляться якісь аспекти, які потребують вдосконалення. Це абсолютно нормальна історія і нормальний законодавчий процес», — каже Ігор Розкладай.

 Якими будуть повноваження Нацради?

Одним з найбільших хвилювань представників медіа та предметом чи не найбільших маніпуляцій щодо свіжоухваленого закону «Про медіа» став обсяг повноважень регулятора – Національної ради з питань телебачення та радіомовлення.

Одна з розробниць закону «Про медіа», адвокатеса, радниця Smartsolutions Ганна Літвіщенко вважає, що підстав для хвилювання немає. Мовляв, так, у Нацради з’явилось багато нових повноважень, однак навряд вони якимось чином можуть загрожувати демократії та свободі слова.

Зокрема, низку нових повноважень Нацрада здійснюватиме разом з органом співрегулювання (який має бути створений до кінця вересня 2023 року). Сам факт регулювання разом з новим органом Ганна Літвіщенко називає новим досвідом для українського ринку і вбачає в цьому крок вперед. Співрегулювання стосуватиметься наступних аспектів:

·        визначення критеріїв для суб’єктів у сфері онлайн-медіа;

·        визначення критеріїв віднесення інформації до такої, що порушує вимоги закону (стосується мови ненависті, закликів до насильницької зміни, повалення конституційного ладу, розв’язування або ведення агресивної війни або воєнного конфлікту, пропаганду або заклики до тероризму тощо);

·        визначення критеріїв віднесення лінійних медіа до тематичних та обсяги національного продукту для них;

·        визначення критеріїв віднесення рекламної інформації (комерційних повідомлень) до такої, що може вважатися шкідливою згідно з вимогами законодавства про рекламу;

·        визначення вимог щодо захисту дітей відповідно до статті 42 закону;

·        визначення вимог щодо обсягу європейського продукту для телеканалів загальнонаціональної та регіональної категорії, що мають незначну долю аудиторії;

·        розробка і затвердження рекомендацій щодо виконання встановлених законом вимог щодо європейського продукту;

·        розробка плану дій щодо забезпечення доступності сервісів для осіб з інвалідністю;

·        розробка інструментів та механізмів для реалізації вимог, встановлених статтею 23 закону до провайдерів платформ спільного доступу до відео.

Є також блок нових повноважень регулятора, які стосуються іноземних суб’єктів та суб’єктів, які не підпадають під співрегулювання:

 ✔ рішення щодо віднесення медіасервісів до таких, що спрямовані на територію та аудиторію України;

✔ звернення до іноземних провайдерів (OTT, VoD, VSPs) щодо обмеження поширення на території України програм/ користувацької інформації (відео), що порушують вимоги статей 36, 42, 119 Закону;

✔ звернення до уповноважених представників пошукових систем (у тому числі іноземних) з вимогами вилучення у пошуковій видачі посилань на інформацію, що порушує вимоги статей 36, 42, 119 Закону, якщо за її поширення до суб’єкта застосовано захід реагування (штраф, анулювання ліцензії, скасування реєстрації та/або заборона поширення онлайн-медіа в Україні);

✔ регулювання, ведення та оновлення Переліку аудіовізуальних медіасервісів на замовлення/ сервісів провайдера аудіовізуальних сервісів держави-агресора.

Нацрада здобуває ще низку нових повноважень:

✔ за погодженням з Антимонопольним комітетом та регулятором комунікаційних послуг Нацрада визначає порядок розробки та затвердження граничних тарифів на послуги постачальників електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням РЧС та затверджує такі тарифи (Ганна Літвіщенко зауважила, що вважає цю норму дуже позитивною для ринку – прим.автора) і затверджує типові умови договору на постачання електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням РЧС;

✔ розробляє та затверджує порядок проведення конференцій громадських об’єднань та обрання членів наглядових рад підприємств, що здійснюють муніципальне публічне мовлення, типовий статут суб’єкта і типовий трудовий контракт із керівником;

✔ визначає перелік подій значного суспільного інтересу;

✔ визначає період, необхідний для відновлення сфери медіа та зменшення обсягу національного продукту під час дії такого періоду (воєнний чи надзвичайний стан);

✔ визначає види форматів лінійних аудіовізуальних медіа;

✔ створює на своєму офіційному веб-сайті дієвий механізм направлення звернень щодо доступності для осіб з інвалідністю сервісів, які надають суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа;

✔ забезпечує ведення електронного кабінету і Реєстру, передбачених Законом, та оприлюднення і надання інформації з них;

✔ розробляє та затверджує Стратегію діяльності Національної ради, вносить до неї зміни.

Адвокатеса пояснює, що Стратегія розробляється Національною радою раз на три роки і має враховувати положення міжнародних угод та державних програм у сфері інформаційної політики, медіа, культури та мистецтв, електронних комунікацій, в інших сферах суспільного життя, що мають вплив на сферу медіа.

Природно, що новий індустріальний закон не лише додав Нацраді повноважень, але і ліквідував деякі з тих, які діяли раніше. З 31 березня 2023 року Нацрада не здійснює:

✔ нагляд за дотриманням стандартів та норм технічної якості телерадіопрограм;

✔ нагляд за дотриманням вимог щодо частки національного аудіовізуального продукту;

✔ нагляд за дотриманням законодавства у сфері захисту суспільної моралі;

✔ нагляд за дотриманням вимог щодо надання звітів про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав;

✔ узагальнення практики застосування законодавства;

✔ створення та утримання державного архіву телебачення і радіомовлення України.

Як закон змінює санкції щодо медіа

Очевидно, що гравців ринку чи не найбільше хвилюють зміни, які стосуються санкцій за порушення. Чи не стали вони надміру жорсткими? Чи не отримує регулятор опцій для здійснення цензури? Чи не отримає регулятор інструментів для того, аби ускладнювати роботу «неугодних медіа»? Ганна Літвіщенко вважає, що новації щодо санкцій не мають викликати таких пересторог і очікувань.

«Закон «Про медіа» скасовує таке покарання як попередження, однак запроваджує приписи. Для винесення припису вже не будуть проводитись перевірки, бо він фіксує сам факт очевидного порушення. Якщо Нацрада виносить для медіа припис, його можна оскаржити, аргументуючи обставини, що призвели до порушення, і припис може бути скасованим. Наступний рівень санкцій – штраф, який можна оскаржити лише в суді», — каже Ганна Літвіщенко.

Крім припису і штрафу, до медіа-порушників можуть бути застосовані такі санкції, як анулювання ліцензії (тільки за рішенням суду), скасування реєстрації, заборона видання та розповсюдження друкованого медіа, тимчасова заборона поширення онлайн-медіа, заборона поширення онлайн-медіа. Кожна наступна санкція застосовується у випадку повторних порушень або у випадку, якщо порушення більш грубі і суттєві. Закон визначає, коли санкція застосовується на підставі рішення суду (анулювання ліцензії, заборона поширення онлайн-медіа або друкованого), а коли це власні повноваження регулятора. При цьому будь-яке рішення Нацради можна оскаржувати в адміністративних судах за спеціальною, прискореною процедурою.

Ганна Літвіщенко наголошує, що в законі описані випадки, коли порушення вважаються грубими, значними або незначними для кожної окремої категорії медіа – тобто для онлайн-медіа, друкованих медіа, аудіовізуальних медіа і провайдерів аудіовізуальних сервісів чи постачальників електронних комунікаційних послуг РЧС, а також для платформ спільного доступу до відео.

Логіка застосування санкцій досить прозора та зрозуміла. Пояснимо на прикладі друкованих медіа. У випадку першого незначного порушення медіа отримують припис від Нацради, власне кажучи, припис отримують і щодо другого, третього порушень. Якщо таких порушень набирається 5 за рік, то призначають штраф (для незареєстрованих медіа штраф призначається після третього порушення).

Якщо порушення підпадає під перелік «значних порушень», то за нього виписують штраф. За кожне повторне значне порушення – подвійний штраф, після 5 значних порушень за рік видавцю «світить» скасування реєстрації або заборона видання та розповсюдження друкованого медіа за рішенням суду (для незареєстрованих медіа).

Якщо порушення кваліфікуються як грубі, то спершу штраф, потім подвійний штраф, і, після двох штрафів, недобросовісному видавцю варто очікувати на санкцію у вигляді  заборони видання та розповсюдження друкованого медіа за рішенням суду.

Аналогічна логіка діє і для інших типів видань, тож складно буде сказати, що заборона видання чи анулювання ліцензії стане прикрою несподіванкою для його власників. Ні, аби до цього довестись, треба буде досить наполегливо порушувати законодавство та ігнорувати порівняно незначні санкції від регулятора.

***

Закон «Про медіа» потребує не лише багаторічної імплементації, але і ґрунтовної роз’яснювальної роботи, тож ми ще неодноразово будемо публікувати роз’яснення та коментарі від експертів щодо новацій та змін, які цей законодавчий акт принесе у правила гри на українському медіаринку. Залишайтесь з нами!

ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ

Залишити свій коментар

*

*

Отримати юридичну допомогу

Ваше звернення прийнято і буде оброблено протягом 24 годин. Всього найкращого!

ID Вашої заявки:

Перевірити статус можна за посиланням

* щоб додати кілька файлів - виділіть їх всі разом і натисніть додати (відкрити). По одному файли не прикріпляються!
* обов'язково прикріпіть документи, якщо справа - захист в суді або допублікаційна експертиза Натиснувши кнопку Відправити Ви даєте згоду на обробку своїх персональних даних