Посібник «Свобода слова в Інтернеті»

● Що робити, якщо заяву про припинення порушення отримав власник веб-сайту, який не є власником веб-сторінки, на якій оприлюднено об’єкт авторського права, щодо якого надіслано заяву?

● Чи можна подавати заяву про припинення порушення авторського права безпосередньо до постачальника послуг хостингу?

● До якої інформації та в якому обсязі необхідно обмежувати доступ у разі порушення авторського права?

● За яких умов доступ до інформації повинен бути відновленим?

● Чи звільняється від відповідальності порушник авторського права, якщо він задовольнив заяву і припинив правопорушення?

● Яким чином здійснюється захист авторського права?

● Яке рішення може прийняти суд за результатами розгляду спору?

НОВЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ТА ІНТЕРНЕТ

● Структура Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС)

● Електронні докази

● Дослідження електронних доказів

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1. Рекомендація Комітету міністрів державам-учасницям CM/Rec(2011)7 про
нове визначення медіа (прийнята Комітетом міністрів 21 вересня 2011рокуна 1121-му
засіданні Заступників міністрів) (Витяг)

ВСТУП

Важко не погодитись з тезою, що людство до сих пір, в повній мірі, не збагнуло значення і вплив на розвиток суспільних процесів Інтернету. Сьогодні, цю технологію ми сприймаємо, як даність, гортаючи матеріали найкращих бібліотек світу в смартфоні, слухаючи різноманітні підкасти он-лайн, надсилаючи податкову звітність, керуючи банківськими і комунальними рахунками не виходячи з квартири та спілкуючись практично безкоштовно з будь-ким з будь-якої точки світу. Хоча, якщо згадати, то ще на початку 2000-х років це слово, як в масштабах світу так і в Україні, було невідоме широкому загалу. Динаміку розвитку
Інтернету яскраво характеризують цифри: з 327 млн користувачів у 2000 р. до 3,8 млрд станом на 2017 рік¹. За даними досліджень 2018-го року, які цитують українські ЗМІ, кількість продовжує зростати і становить 4 мільярди (активних інтернет-користувачів). А користувачів соціальних мереж вже понад 3 мільярди². Всесвітнє павутиння (World Wide Web — www) все більше і щільніше охоплює країни, верстви та прошарки їх населення. Якщо ж умовно, то в контексті розвитку інформаційних та телекомунікаційних технологій, освіти, лікування, загалом швидкостей в найрізноманітніших сферах суспільного життя історію вже можна розділяти на періоди «до» та «після» Інтернету.

Звісно, такий швидкий розвиток всесвітньої інформаційно-комунікаційної технології мав наслідком і появу великої кількості загроз та викликів. Від кіберзлочинності у всіх можливих проявах і втручання у роботу об’єктів критичної інфраструктури до захисту персональних даних і зловживань у сфері свободи слова та поширення інформації. З’явились міжнародні нормативно-правові акти щодо Інтернет, практика Європейського суду з прав людини щодо питань прав людини в контексті діяльності Інтернет, нові статті в кримінальних кодексах країн та актах цивільного законодавства тощо. Проте, події останніх років свідчать, що нормотворчість, як національних так і міжнародних рівнів «не встигає» за розвитком технологій. Поки проговорюються
і виписуються, впроваджуються нові норми/правила/стандарти, з’являються якісно нові питання і проблеми, пов’язані з глобальною мережею. Якщо говорити про світ загалом – це вплив на виборчі процеси, фальшиві акаунти в соціальних мережах, дезінформація та захист персональних даних. В Україні ж протягом останніх років до них додалась ще й «гібридна війна» з Російською Федерацією. На сьогодні вже ні у кого не викликає сумніву те, що одним з основних інструментів цієї війни – є інформаційний вплив. Поширення вигаданих історій, пропаганда, яка, в тому числі, виправдовує анексію Криму, викривляє інформацію про військові події на сході країни, в мережі Інтернет відбувається майже кожного дня.

На цьому тлі дуже гучними стали голоси щодо забезпечення суверенітету, державної безпеки та обороноздатності в тому числі в інформаційній сфері. І, якщо стосовно «традиційних» ЗМІ (радіо, телебачення, преса) існує більш менш чітке регулювання їх діяльності, то Інтернет до останнього часу лишався територією майже абсолютної свободи. Постали питання про те, як мінімізувати зловживання в цій сфері і унеможливити використання мережі країною-агресором на шкоду нашій державі, як убезпечити вибори від втручання, як запровадити ефективні і збалансовані регуляторні механізми. Два роки спроб влади вирішити цю проблематику призвели до появи низки законопроектів які спрямовані на блокування Інтернет-сайтів та фільтрування інформації в Інтернеті. При цьому, їх автори намагаються наділити певні органи влади необмеженими повноваженнями по контролю за поширенням інформації в мережі, надають їм право забороняти функціонування тих чи інших веб-ресурсів. Подібні ініціативи влади викликали і будуть викликати негативну реакцію правозахисних і міжнародних організацій, оскільки інструменти обмежень прав людини без чітких процедур і підстав призведуть до свавілля. Завдання майбутнього законодавства та практики його застосування — досягнути справедливого балансу між свободою слова, поширенням інформації в Інтернет та необхідністю забезпечити державну безпеку і суверенітет країни. Але, на сьогодні, можна стверджувати, що в Україні нормотворчість щодо Інтернет «відстала» на десять-п’ятнадцять років. Особливо, в контексті викликів і загроз, пов’язаних із військовими діями, окупацією Криму і діями країни-агресора. Відкритим, на сьогодні, також лишається питання Інтернету в контексті виборів.

В підсумку, така якість національного законодавства призводить до появи великої кількості питань, появи міфів та відсутності впевненості в своїх діях, статусі, правах та обов’язках у всіх, хто так чи інакше користується Інтернетом. Якщо говорити про свободу слова та поширення інформації, то таким прикладом є питання, пов’язані із правовим статусом он-лайн ЗМІ. Чи є веб-сайт – засобом масової інформації? Чи є журналіст, який працює в он-лайн виданні «журналістом» в розумінні чинного законодавства і в яких випадках? Які професійні права та гарантії у журналіста он-лайн ЗМІ? Яка відповідальність існує для журналістів і взагалі за поширення інформації в мережі Інтернет? Авторське право та його захист в мережі?

Унікальність Інтернету полягає і в тому, що він має універсальний характер і значення щодо реалізації багатьох прав та свобод людини. Свобода вираження поглядів і поширення інформації, свобода творчої та підприємницької діяльності, свобода проведення мирних зборів, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції тощо. Проте, саме цей посібник ми створювали, насамперед, як практичний дороговказ з питань пов’язаних із реалізацією свободи слова в Інтернеті, а також тих, які стосуються правових особливостей діяльності он-лайн ЗМІ. Сподіваємось, він стане в нагоді, як практикуючим журналістам, редакторам он-лайн ЗМІ так і викладачам журналістських та юридичних факультетів, юристам практикам та дослідникам.

З повагою,
Людмила Опришко та Олександр Бурмагін.

1 https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D1%82
2 https://hromadske.ua/posts/u-2018-internet-koristuvachiv-stalo-4-mlrd-z-nih-ponad-3-mlrd-koristuyutsyasocmerezhami-doslidzhennya