Понад півсотні запитань щодо юридичних аспектів фото- та відеозйомки отримала ГО «Платформа прав людини», коли оголосила про онлайн-зустріч з юристами щодо цієї теми. Найбільше питань так чи інакше стосувались змін, пов’язаних з режимом воєнного стану та війною, але лунало немало питань і про межі приватності і публічності чиновників та влади, і щодо специфічних нюансів, як то фото дітей та використання відеореєстраторів. Обговорення та дискусії з цього приводу тривали майже 4,5 години під час двох онлайн-зустрічей.

На питання учасників відповідали медіаюристи ГО «Платформа прав людини» Євген Воробйов та Микола Гринишак, а також запрошений медіаексперт Олександр Бурмагін.

Найцікавіше із онлайн-зустрічей – читайте у нашому огляді.

Прес-карта є, але знімати забороняють…

Низка питань учасників стосувалась того, що навіть наявність прес-карти журналіста, або й прес-карти Міноборони не є гарантією, що вам не скажуть «Я забороняю вам знімати». Що ж робити у таких випадках?

Якщо ситуація не стосується воєнної тематики, наслідків прильотів абощо, а заборону висловлює цивільна особа, то ситуація буде розглядатись через призму Цивільного кодексу ( якщо ви зняли людину, а вона заперечує активно проти цього, то закон на стороні цієї особи – це підтверджує ст. 307 ЦКУ), або закону «Про державну таємницю» (якщо людина охороняє таку інформацію).

Якщо ж людина заперечує, але ні державної таємниці у вашому об’єктиві немає, ні цю особу ви не знімали – закон, найімовірніше, на вашій стороні. З юридичної точки зору апелювати варто до ст. 25  закону «Про інформацію», який передбачає гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів, зокрема:

 — Під час виконання професійних обов’язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.

 — Після пред’явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан, надзвичайну ситуацію або вжиті адміністративні та медико-санітарні заходи (карантин), крім випадків, передбачених законом.

Але головне — правильно взаємодіяти з людиною, яка висловлює протест проти зйомки, якщо ви бажаєте уникнути конфлікту і таки завершити зйомку, яку запланували. Медіаюрист ГО «Платформа прав людини» Євген Воробйов рекомендує скористатись наступним алгоритмом дій у подібних ситуаціях:

1. Ввічливо пояснити цивільній особі, яка висловлює заперечення проти зйомки, що ви працівник ЗМІ, показати своє посвідчення.

2. Спитати, що його турбує (і розвінчати хвилювання, якщо вони безпідставні, або пояснити свою правоту з юридичної точки зору).

3. У випадку подальших перешкод подзвонити в поліцію, фіксувати на відео все, що відбувається між вами ( особливо у випадку, якщо протидія чиниться не лише словесно). Якщо є змога – варто шукати союзників серед перехожих, що у випадку з агресивним супротивником може уберегти від фізичних травм, пошкодження техніки і, зрештою, до зміни ситуації на свою користь та виконання редакційного завдання.

4. По приїзду поліцейських просити, щоб цивільна особа пред’явила документи. Намагайтесь зафіксувати всі дані особи. Може, виявитись згодом, що ця людина мала реальний інтерес протидіяти вам у зйомці і бути фігурантом розслідування.Якщо особа не представилась на вашу вимогу, просити поліцейських  це зробити. Зафіксувати всі дані особи, що перешкоджає.

5. Написати заяву про вчинення кримінального правопорушення ( наприклад, через втрату потенційного заробітку або перешкоджання у ситуації суспільного інтересу).

Нові нюанси в ситуації з’являються, якщо ситуація дотична до війни, що триває в Україні (зйомка на деокупованій території, на військовому об’єкті, в зоні бойових дій тощо).

«Прес-карта – персоналізований документ, який засвідчує акредитацію представника ЗМІ та їхні права щодо виконання редакційних завдань у зоні бойових дій. Якщо людина вже отримала прес-карту, то це свідчить про те, що її вже перевірила СБУ та інші уповноважені органи, і ухвалила рішення, що ця людина не буде збирати інформацію на шкоду державі. Відповідно, якщо здійснюється заборона військовими, поліцейськими та іншими уповноваженими посадовими особами, слід поцікавитись, на якій підставі та у зв’язку з чим є заборона. Якщо відповіді на ваше питання немає, рекомендую фіксувати незаконну заборону на фото і відео, навіть якщо ця особа не хоче, щоб її знімали», — каже Євген Воробйов.

Євген Воробйов радить також викликати поліцію і фіксувати подібні дії через поліцію. Навіть якщо протидію вам чинить військовий чи представник влади. Наголошує, що коли скаржитесь на посадову особу, яка чинила перешкоду, то в своїй скарзі на керівника, де працює особа, слід наполягати, щоб розгляд її відбувався в вашій присутності. Хоча б тому, що ви можете не знати всіх обставин та й, будучи присутнім при розгляді, зможете додати певні нюанси на свою користь.

Інший шлях — звертатись зі скаргою до керівника посадової особи, яка порушила ваше право, або до вищого керівництва. 

Окрім цього, якщо є системне перешкоджання, є варіант звернутись до Окружного адміністративного суду з вимогою визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій, а також просити відшкодувати шкоду, заподіяну його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Але не варто забувати і про Наказ Головнокомандувача ЗСУ № 73 від 03.03.2022, який визначає певні нюанси правового режиму воєнного стану. Тому, якщо заборона стосується воєнних аспектів – на неї варто зважати, навіть за наявності прес-карти.

«Наприклад, якщо вас зупинили на блокпості і скажуть, що тут не можна знімати, то так, там не можна буде знімати. А в частині роботи журналістів в зоні бойових дій, є вимога пересуватись тільки з прес-офіцером чи відповідальною особою. Якщо журналісти цього не дотримуються, то до них можуть застосовуватись певні обмеження відповідно до Наказу №73 і з врахуванням практики ведення зйомок в зоні бойових дій. Якщо журналіст порушив погоджений маршрут і вимоги Наказу, то його можуть позбавити акредитації. І, ймовірно, що більше акредитації і не нададуть. Але все можна оскаржувати. Та журналісту варто пам’ятати, що національна безпека має бути пріоритетом», — каже медіаексперт Олександр Бурмагін.

Зйомки, пов’язані з війною: де межа приватності

Про те, чи можна публікувати фото військовослужбовців і у яких випадках їх краще приховати, ми розповідали раніше. Власне, якщо ситуація стосується військовослужбовців-іноземців – діє той самий принцип. Медіаюрист ГО «Платформа прав людини» Микола Гринишак наголошує, що варто зважати на ситуацію, в якій ви знімаєте іноземного військового.  Якщо він ніяким чином не має стосунку до ЗСУ (приїхав з відкритим візитом, зустріли на вулиці, бере участь в офіційному заході тощо), то тут діє ст. 307 ЦКУ – сприймаємо його як цивільну особу. Тобто немає активного заперечення – можна знімати, але найкраще за можливості отримати і активну згоду.

Якщо якимось чином цей військовий дотичний до ЗСУ (воює, тренує, інструктує тощо) – то діє ч.2 ст. 114 ККУ – заборона на поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ. Тому дуже важливо знати статус цієї особи, перш ніж поширювати фото чи відео з нею.

Немало військових і цивільних, які можуть заперечувати проти зйомки, сьогодні, на жаль, можна зустріти під час похорону загиблих військовослужбовців. Якщо похорон відбувається відкрито, публічно, це на цвинтарі чи біля церкви – то його можна вважати публічним заходом, зйомка якого дозволена відповідно до ст. 307 ЦКУ. Окремі особи можуть заперечувати проти того, аби їх фотографували – тоді варто припинити зйомку саме цих людей. Якщо ж похорон – це вузька закрита подія для найближчих, для родини, друзів і побратимів, то є сенс керуватись не лиш юридичними аспектами, а й морально-етичними нормами і відмовитись від ідеї зйомки цього похорону.

У випадку судового позову щодо зйомки на похороні варто взяти до уваги наступні аргументи з судової практики ЄСПЛ, і при встановленні балансу між захистом приватного життя та свободою вираження поглядів враховувати:

—      внесок, зроблений фотографією або відео до обговорення, що має загальний інтерес;

—      наскільки широко відомою є особа, яка зображена на фото і яка тема повідомлення;

—      попередня поведінка відповідної особи;

—      зміст, форма і наслідки публікації;

—      обставини, за яких було зроблено фотографії;

—      характер і серйозність втручання і на наслідки для відповідної особи оприлюднення фотографії.

Найголовніше – мати повагу до почуттів людей, не хайпувати на емоціях, але і пам’ятати про свої юридичні права та обов’язки.

Ці ж підходи будуть актуальними і для ситуацій, коли ви проводите зйомку цивільних, непублічних осіб, пов’язаних з воєнними діями. Це можуть бути жертви катувань, потерпілі від обстрілів, мешканці деокупованих територій тощо.

У юридичній площині такі ситуації варто розглядати через призму Рішення КСУ від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012  щодо тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України. Так от, КСУ вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) – це «будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім’ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування».

На ділі поєднання юридичних норма і моральної відповідальності за дії журналіста виливаються у наступні рекомендації:

  1. Не поширюйте інформацію про непублічну особу і не оприлюднюйте її персональних даних без її згоди.
  2. Не називайте подробиць, які надалі можуть допомогти ідентифікувати таку непублічну особу: місце, час події, вік, особливості зовнішності, професія тощо. 
  3. Навіть якщо у вас є згода потерпілого, подумайте, чи оприлюднення його персональної інформації не зашкодить йому надалі. Іноді люди не здатні оцінити потенційної шкоди, якої вони можуть зазнати внаслідок поширення їхніх персональних даних. Наприклад, варто врахувати, що лінія фронту зараз динамічна і людина може через деякий час опинитись знову в окупації і зазнати переслідувань, опинитись в зоні ризику. Людина може в стані афекту казати різні емоційні речі, які їй потім зашкодять.
  4. Під час висвітлення подій за участю дітей необхідно отримати дозвіл обох батьків або піклувальника.
  5. Навіть якщо у вас є згода відповідальної особи на поширення даних дитини, оцініть майбутні ризики для дитини. Іноді ні дитина, ні відповідальна за неї особа не усвідомлює ризиків, які можуть настати після оприлюднення вашого матеріалу. 

Загалом Євген Воробйов радить уникати публікації інформації, де є багато емоцій в поєднанні з персональними даними людини, бо це може мати для неї в перспективі негативні наслідки. А жоден журналістський матеріал не буде ціннішим за життя і безпеку людей.

Доступ до пристрою зйомки: розповідаємо про заборону і вимоги видалити відзняте

Типова ситуація: ви знімаєте фото чи відео на телефон, а вам кажуть: «Цього знімати не можна, я забороняю, видаляй!». Як діяти в такій ситуації?

Так, є ситуації, коли вас можуть просити видалити відзняту інформацію – або це персональні дані, або інформація, яка становить державну таємницю, службова тощо.

Мають на це повноваження наступні особи:

1. Фізична особа, яку знімали (регулюється ст. 307 Цивільного кодексу України);

2. Уповноважена особа, яка здійснює охорону інформації;

3. Поліція, в ході застосування превентивного поліцейського заходу у вигляді огляду речі;

4. Патрулі, які виконують завдання в особливий період (на підставі постанови КМУ від 29 грудня 2021 р. № 1455).

«Варто пам’ятати, що поліція має право оглядати ваш пристрій – телефон чи фотоапарат – лише з вашого дозволу. Відбирати пристрій і видаляти з нього ніхто права не має, бо це зловживання і перевищення повноважень, які можна оскаржити в суді. Видаляти дані зі свого пристрою можна лише добровільно і власноруч. Так, у випадку відмови видаляти відзнятий матеріал вас можуть тимчасово затримати, скласти протокол  за ст. 185 КУПАП «злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов’язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охороні громадського порядку». Також на вас можуть позиватись до суду, який, важливо звернути увагу, може лише заборонити поширювати цю інформацію, навіть в приватному порядку, але аж ніяк не може зобов’язати видалити її з пристрою», — каже Євген Воробйов.

Олександр Бурмагін додає, що зараз вимоги видалити якісь фото чи відео можуть стосуватись лише нацбезпеки, якщо ці вимоги стосуються приватного життя – то тут значно менше підстав для вимог. Однак, за словами медіаексперта, невиконання умов правового режиму в період воєнного стану, може мати наслідком вилучення апаратури (пристрою для зйомок) за рішенням командувача до наступних рішень адміністрацій.

Часом місцеві ради вирішують перестрахуватись і авансом заборонити усі можливості зйомки, щоб потім не «гратись» з вимогами про видалення відзнятого матеріалу. Настільки, що забороняють навіть вмикати відеореєстратори. Чи це законно?

Спойлер: місцеві адміністрації не мають права цього робити, це перевищення їхніх повноважень. Але є військові, які мають у такій ситуації більше підстав і прав.

Коли місцеві військові адміністрації намагаються заборонити на рівні місцевих нормативно-правових актів використання відеореєстраторів, то вони апелюють до п.25 ч.2 ст.15 закону «Про правовий режим воєнного стану», мовляв, вони мають право на «встановлення посиленої охорони та забезпечення у взаємодії з відповідними суб’єктами господарювання сталого функціонування важливих об’єктів національної економіки та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення».  Це так, однак, як наголошує медіаюрист, у статтях 8 та 15 цього ж закону немає такого заходу правового режиму, як заборона використання відеореєстраторів та знищення відеозаписів.

Однак, якщо відеореєстратор ввімкнений на блокпосту чи біля військових об’єктів тощо, то тут варто взяти до уваги вимоги додатку 2 Наказу №73 від 7 березня 2022 року і статті 114-2 Кримінального кодексу України. Вони визначають інформацію, яка не має бути оприлюднена представниками медіа:

·        найменування військових частин (підрозділів) та інших військових об’єктів в районах виконання бойових (спеціальних) завдань, географічні координати місць їх розташування.

·        поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості.

Тож, військові мають право зупинити вас з відеореєстратором, затримати, попросити дозволу оглянути що зняв, провести огляд з понятими, попросити видалити (якщо на пристрої є пароль, і ви не погодитесь добровільно його ввести для доступу до пристрою, то доступ до нього будуть отримувати через постанову суду (в тилу) або прокурора (в прифронтовій зоні). Якщо ви порушили вищевказані законодавчі вимоги і зняли заборонену інформацію, то ваші пристрої можуть вилучити.

Безпека журналіста понад усе: про що варто подбати

Євген Воробйов радить для безпечної зйомки в період воєнного стану користуватись стандартом підготовки, який використовують журналісти-розслідувачі. Він полягає у оцінці ситуації, продумуванні системи взаємної підстраховки та врахуванні можливих форс-мажорів. Алгоритм наступний:

1. Перед готуванням до зйомки варто вивчити свій об’єкт або суб’єкт, отримати максимальну інформацію з відкритих та інших джерел. Фактично взнати, чого можна чекати там – наприклад, агресивних охоронців, мінне поле, обстріли, вороже налаштоване населення тощо.

2. Якщо є інформація про конфліктні ситуації з журналістами або інші потенційні загрози, слід сформувати журналістську групу, яка буде складатись з:

·        чергової відповідальної особи, яка буде на нейтральній території (офісі тощо);

·        водія з автомобілем;

·        основного оператора, який буде працювати з журналістом;

·        страхуючого водія/оператора з авто, камерою на випадок блокування основної групи.

3. Журналістська група повинна домовитись про комунікацію, що хто робитиме у випадку конфліктної ситуації.

4. Особи, які будуть безпосередньо здійснювати зйомку, повинні себе виділити відповідною атрибутикою журналіста, при собі мати посвідчення журналіста та паспорт/ водійське посвідчення, чи застосунок «Дія» з електронними документами, що посвідчують особу.

5. Варто пам’ятати про комплекс безпеки – подбати і про фізичну безпеку для людей та техніки, і про кібербезпеку.

Якщо зйомка буде проводитись не просто в умовах воєнного стану, а й в зоні бойових дій, то тут варто дослухатись до вимог Додатку №4 до Наказу № 73 від 03.03.2022:

1. Мати при собі та пред’являти не тільки документи, що посвідчують особу та представника ЗМІ, але і обов’язково прес–карту, видану ЗСУ.

2. Здійснювати переміщення у районі ведення бойових дій виключно у терміни та за маршрутом, визначених та погоджених в установленому порядку з відповідними керівниками, командирами (начальниками), керівником служби зв’язків з громадськістю (прес-служби) військової частини у зоні її відповідальності.

3. Протягом усього часу перебування в районі бойових дій, носити (розміщувати) знаки розпізнавання (позначки) представників ЗМІ (транспортних засобів ЗМІ) на видному місці, за винятком ситуацій, коли зазначене може призвести до виникнення загрози життю та здоров’ю представникам ЗМІ (наприклад, якщо є інформація, що ворог вважає представників медіа пріоритетними цілями).

4. Мати при собі засоби індивідуального захисту, як мінімум, захисний шолом і бронежилет з відповідним маркуванням «ПРЕСА», «PRESS» (за винятком ситуацій, наведених у попередньому пункті).

5. Мати при собі медичну аптечку (в ній має бути все необхідне для надання першої медичної допомоги) та вміти нею користуватись (яким чином можна довести вміння користуватись – чіткої відповіді немає. Ймовірно, таким підтвердженням міг би стати сертифікат про проходження курсів домедичної допомоги визначеного зразка, але наразі в практиці немає запитів на підтвердження володіння такими навичками).

ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ

Залишити свій коментар

*

*

Отримати юридичну допомогу

Ваше звернення прийнято і буде оброблено протягом 24 годин. Всього найкращого!

ID Вашої заявки:

Перевірити статус можна за посиланням

* щоб додати кілька файлів - виділіть їх всі разом і натисніть додати (відкрити). По одному файли не прикріпляються!
* обов'язково прикріпіть документи, якщо справа - захист в суді або допублікаційна експертиза Натиснувши кнопку Відправити Ви даєте згоду на обробку своїх персональних даних